Бібліографічні сильветки о. Єремії Ломницького, ЧСВВ

Була це особа, яка відіграла дуже велику роль у релігійному житті Української Греко-Католицької Церкви під кінець XIX – початок XX століття.

Народився Іван – таке хресне ім’я дали йому батьки – 8 лютого 1860 року в селі Кавсько, що належало до Дрогобицького деканату Перемиської єпархії, у сім’ї місцевого пароха отця Михайла та Марії Гащиць, яка також походила зі священичого роду. Крім Івана, подружжя мало ще шестеро дітей. Слід зазначити, що з їхньої родини вийшло чотири сини-священики. Один з них – ієромонах Єремія.

(*18.ІІІ.1910-+17.ХІІ.2008)

Шлях до священства…
За матеріалами Інституту Історії Церкви УКУ
(Фрагменти інтерв’ю з о. Дам’яном Богуном, ЧСВВ, Львів, 6.06.1993, 
інтерв’юер Смолюк С.; стиль і мова збережені) 

Підготував бр. Єронім Грім, ЧСВВ

Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати (Пс. 25,12). 
Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять (І Як. 1,12).

«Богун Григорій Михайлович, монаше ім’я – Дам’ян. Я родився в с. Цеблові, яке було давніше знане з того, що там був парохом о. Сілецький, що брав участь в започаткуванні сестер-служебниць. А потім, крім того, він окремо заложив сестер св. Йосифа. І оті сестри св. Йосифа в нашім селі мали свій перший матірний дім, бо служебниці також в його парафії в с. Жужелі свій матірний дім. Ось з такого я села…».
   

 бр. Павло Федусів, ЧСВВ

«Пам'ятайте про наставників ваших,
 які звіщали вам слово Боже,
 і дивлячись уважно на кінець їхнього
життя, наслідуйте їхню віру»
(Євр. 13,7).

Вночі, з середи на четвер страсного тижня, покликав Господь свого вірного слугу, нашого співбрата по Чину, для решти людей – ієромонаха Василя Зінька.
Великий Четвер. Так, саме у цей день Свята Церква пригадує своїм вірним події, які відбулися 2000 років тому в Єрусалимі, а саме, коли Ісус Христос, наш Спаситель, на Святій Тайній Вечері, перед тим, як принести себе за нас у жертву Небесному Отцеві, встановив Пресвяту Тайну Євхаристії й Таїнство Священства, отримав свою нагороду за вірне служіння о. Василь. І справді, Господь не випадково вибрав для нього цей день. Він до останньої хвилини свого життя залишався правдивим священиком і ревним почитателем Євхаристійного Христа.
Пригадую один випадок, коли я був на новіціяті, отець-магістр посилав нас (братів) до Львова в лікарню, де лежав о. Василь, щоб йому допомагати. Будучи важко хворим, Він вставав раненько, щоб відслужити Божественну Літургію. Я побачив, з якою великою любов'ю і пошаною, прикладаючи всі свої сили, відправляв отець.