Розум матері
Науковці виявили, що материнство дає жінкам різкий поштовх у здатності до запам'ятовування та навчання.
А позитивний ефект від народження дитини, пов'язаний із змінами розміру та форми окремих зон мозку, може тривати декілька десятиліть.
Хоча батькам важко повірити в це, проте вчені встановили, що після народження дитини мозок молодих матерів стрімко розвивається, залежно від того, як вони пристосовуються до змін, пов'язаних із появою немовляти. Спостерігають також загострення сприйняття, завдяки чому жінки впізнають дитину, орієнтуючись, зокрема, на запахи й звуки.
Як повідомляє Іnopressa в статті, опублікованій у науковому журналі «Scientific American magazine», професор Крег Кінслі з Ричмондського університету та професор Келі Ламберт із коледжу Рендольф-Макон пишуть: «Материнство пов'язане з багатьма перевагами, тому що мозок матері намагається «вирости», щоб відповідати вимогам, висунути йому новим станом».

Люди не можуть спілкуватись одне з одним. Уявіть собі ситуацію: усі люди всюди ходять невимовно брудні, самі цього не помічаючи. Спілкуючись з іншими, усе, що вони намагаються зробити, – це штучно приховати свій бруд та неприємні запахи. Тому люди не можуть думати про співрозмовника, адже самі щойно з калюжі… з ким же тоді можна «поспілкуватися»? Вилізь на дах хмарочоса – задивись у бінокль на красиву дівчину і крокуй до неї, не відриваючи біноклевого погляду від красуні, – здобудеш вічне спілкування.

Це коротка історія життя одного «супермена», яка навчить нас, як можна стати таким, як він. Ім'я цього чоловіка всім добре відоме, тому я не буду його вживати, а ті хто його не знає, прочитавши статтю до кінця можуть упізнати його.
Він мешкав у ізраїльській землі. Не визнавав жодних богів і не поклонявся жодним ідолам, але визнавав одного справжнього Бога і намагався переконати ізраїльський народ навернутися до цього живого Бога.
Бог часто з'являвся і показував йому заздалегідь, що має відбутися, бо він часто молився, тобто розмовляв із Богом. Тодішні правителі ізраїльського народу зненавиділи його і хотіли убити, адже він був людиною благочестивою і побожною. Йому було важко бачити, як ізраїльський народ поклоняється мертвим божкам, тому всіляко намагався викликати у їхніх серцях каяття перед справжнім Богом. Нарешті Бог вразив народ покаранням.

 

– Розкажіть, будь ласка, про свої спогади з дитинства, пов'язані з приготуваннями до релігійних свят.
– Ой, приємно згадувати, бо дитинство – пора , яка дає сили на все життя. Розумієш тепер, що ті моменти приготувань до свят в дитинстві, давали емоційне піднесення . Мені це прищеплювала мама. Під час молитви, коли читав «Отче наш» на колінах, думки розліталися в різні сторони, і я діставав від неї запотиличника. Пізніше це увійшло в мою свідомість, тепер згадую, як неймовірно коштовну річ, що прийшла з дитинства, і якої мене мама навчила. Свята – завжди оновлення. Пригадую, коли приходили свята: чи то найщасливіше свято – Різдво, чи не менш величне свято Воскресіння Христового – купували новий костюмчик, нові туфлі – і ти йдеш до церкви, вдягнений в усе новеньке, виблискуєш і сяєш від внутрішнього піднесення. Я виховувався в такій атмосфері, і вона дала ту наснагу, яка триває до сьогоднішнього дня. В моїй родині нічого нового не придумували, але участь у цьому дійстві була спільна. Ти був не поза цим дійством і підготовкою, але його співучасником. Воно залишилося кайфовим відчуттям. І я з радістю приймаю оце свято.