Святий Василій Великий (329-379), один з найвизначніших отців Східної Церкви, засновник і законодавець — Отець монахів, які прийнялися спільного життя, — передусім до того спрямував свої повчання, щоб приписи Євангелія про християнську досконалість пристосувати до обставин тих монахів, які живуть спільно. Цей спосіб велів Він ставити вище за спосіб анахоретів, бо він більше відповідає Христовому навчанню. Непроглядна черга світлих подвижників спільного чернечого життя у східно-християнських країнах упродовж сторіч освячувала себе, живучи за Василіянським Уставом.

Власне св. Василія Великого вважають за засновника Василіянського чину. До сьогоднішніх днів його Правила Ширші і Коротші, а також інші аскетичні твори становлять фундамент конституцій чину, хоча в понад тисячолітній історії спосіб життя василіянських ченців частково змінився. У Східних Католицьких Церквах існує кілька чинів, які виводять свій родовід від св. Василія Великого: Василіяни з Гротоферата, Василіяни Найсвятішого Спасителя, Василіяни св. Івана Хрестителя і Василіяни Алепінські — останні три належать до Мелхітської Католицької Церкви східного обряду.

Чернецтво в київській митрополії  розвинулося завдяки діяльності св. Йосафата Кунцевича (1580-1623) та Йосифа Велямина Рутського (1574-1637), які вступившии до монастиря Св. Трійці у Вільні, почали в ньому реорганізацію чернецтва, яка згодом поширилася на цілу Київську митрополію. Боже Провидіння через Йосафата почало збирати до Віленського монастиря молодих людей, фундамент і зародок спільноти, яка пізніше дістала назву Василіянський Чин св. Йосафата. Зорганізований на міцних підвалинах, він став неначе основою Унійної Церкви, бо з нього протягом 17-18 сторіч вийшли всі митрополити й єпископи Київської Митрополії.

Важко перераховувати, які саме особи змогли дати найбільше Чинові та Церкві, адже з самих початків спільнота ченців діяла як одне ціле, щоб кожен у свій спосіб зумів послужити співбрату, ближньому та церковній спільноті. В ювілей 400-ліття Василіянського Чину св. Йосафата було зібрано важливі постаті Чину, які були одними з багатьох, хто трудився та відзначився прикладом свого життя у посвяті та монашому подвизі.

о. Йосафат Бражиц (1635-1683) – василіянин Литовської провінції Пресвятої Тройці, проповідник, екзорцист.

Кипріян Жоховський (1635-1693) – архиєпископ Полоцький, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Лев Кишка (1668-1728) – єпископ Володимирсько-Берестейської єпархії, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Атанасій Шептицький (1686-1746) – єпископ Львівський, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Лев Шептицький (1717-1779) – єпископ Львівський, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Йосафат Булгак (1758-1838) – останній Київський митрополит перед ліквідацією Греко-Католицької Церкви в Російській імперії.

о. Модест Гриневецький (1758-1823) – протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя в 1822-1823 рр., ректор Львівського університету (1822/1823).

о. Климентій Сарницький (1832-1909) – протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя в 1878-1882 рр. (до 1909 – для «старих василіян»), ректор Львівського університету (1880/81 і 1889/90).

Андрей Шептицький (1865-1944) – митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’янецький (1901-1944).

о. Платонід Філяс (1864-1930) – протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя в 1904-1917 і 1918-1920 рр.

о. Єремія Ломницький (1860-1916) – місіонер, засновник Згромадження сестер Служебниць, Слуга Божий.

Сотер Ортинський (1866-1916) – перший єпископ УГКЦ в США.

о. Діонісій Ткачук (1867-1944) – архимандрит ЧСВВ в 1931-1944 рр.

о. Віталій Байрак (1907-1946) – місіонер, Блаженний (проголошений 27 червня 2001 року).

о. Яким Сеньківський (1896-1941) – ієромонах Львівського і Дрогобицького монастирів, місіонер, Блаженний (проголошений 27 червня 2001 року).

о. Северіян Бараник (1889-1941) – ігумен Дрогобицького монастиря, Блаженний (проголошений 27 червня 2001 року).

Павло Гойдич (1888-1960) – єпископ Пряшівської єпархії в Словаччині, Блаженний (проголошений 4 листопада 2001 року).

Йосафат Коциловський (1876-1947) – єпископ Перемишльської єпархії, Блаженний (проголошений 27 червня 2001 року).

о. Атанасій Великий (1918-1982) – протоархимандрит ЧСВВ у 1963-1976 рр.

о. Ісидор Патрило (1919-2008) – протоархимандрит ЧСВВ у 1976-1996 рр.

о. Дам’ян Богун (1910-2008) – протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя у 1972-1987 рр.

Софрон Дмитерко (1917-2008) – єпископ Івано-Франківської єпархії.

о. Доротей Шимчій (1915-2016) – душпастир в Бразилії і Аргентині, письменник.